СЕМАНТИЗАЦІЯ ЗВУКОВИХ ОДИНИЦЬ У РІЗНОСИСТЕМНИХ МОВАХ

Abstract

Важливо врахувати два ключових принципи фоносемантики: принцип мотивованості (недовільності) та принцип довільності мовного знака. Перший з них заснований на взаємозв’язках явищ та об’єктів у реальному світі, і наукова історія рясніє прикладами виявлення зв’язків між зовні не пов’язаними явищами. Принцип довільності, з іншого боку, прокламує незалежність значення від змісту, але це суперечить загальній системній ієрархії. За цим принципом кожен елемент у більшій системі може функціонувати як автономна менша система, маючи свої значеннєві та значущі компоненти, які створюють структурні зв’язки. Відділяючи слово від цих зв’язків, ми віднімаємо його структуру, тим самим руйнуючи системність, яку Ф. де Соссюр визначив як основу системної лінгвістики.

У сучасному світі не всі слова мотивовані, проте можна виділити два підходи до цього питання: природний і конвенційний. Хоча мовний знак за своєю природою довільний, у синхронічному аналізі він може водночас бути і мотивованим. Важливо визначити, який із принципів переважає у конкретному акті номінації, де вибір характеристики об’єкта, що становить основу номінації, не є випадковим і відображає мотивованість.

Фонетичний семантизм демонструє закономірний недовільний зв’язок між фонемами слова та незвуковою характеристикою денотата, яка служить основою для номінації.

Науковий пошук має на меті розглянути досліджуване явище у двох аспектах свого прояву: з одного боку, фонетичний семантизм має статистичний характер, з іншого — це психофізіологічний процес, в основі якого є синестезія, синтенемія та кінеміка.

Пропонуються матеріали дослідження на прикладах германських та слов’янських мов, які є демострацією та підтвердженням істинності пошукового шляху.

Хронологія наукових фактів про функціонування фонетичного семантизму дозволяє дійти висновку, що дане мовне явище було розвинене на ранніх етапах формування мов і знаходиться у постійній динаміці, а процеси, які є закономірними та динамічними, суттєво впливають на взаємозв’язок звучання та значення лексичних одиниць з плином часу, про що свідчать мовні трансформації лексичного фонду різносистемних мов.