Виразне читання вихователя з елементами сторітелінгу та театралізації як засіб розвитку зв'язного мовлення дітей дошкільного віку

Abstract

У статті здійснено комплексне теоретичне обґрунтування та розкрито методичні аспекти застосування виразного читання вихователя як фундаменту для впровадження технології сторітелінгу в освітній процес дошкільного закладу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку інтерактивних засобів розвитку зв’язного мовлення дітей в умовах цифровізації. Автор аналізує витоки сторітелінгу як мистецтва захопливого оповідання (від англ. Storytelling – розповідання історій), методологічно розробленого Д. Армстронгом, та доводить, що оповідь від власного імені є ефективнішою за звичайне репродуктивне читання. Професійна майстерність педагога, зокрема володіння інтонаційною виразністю та тембральною трансформацією, виступає головним мовленнєвим еталоном для малюків. На прикладі казки «Рукавичка» продемонстровано, як поєднання акустичного образу персонажа з настільним театром сприяє формуванню «знакової опори», що полегшує дитині процес логічного переказу. У роботі детально описано три етапи практичної роботи: створення емоційного фундаменту через прийом «луни», впровадження «діалогічних розривів» для стимуляції інтеракції та перехід до «сторітелінгу-фентезі», де дитина стає співавтором наративу. Визначено умови готовності вихователя до такої діяльності, що включають розробку «мовленнєвої партитури» тексту та вміння адаптувати темпоритм оповіді. Наукова новизна полягає у синтезі класичних підходів до виразного читання з технологією сторітелінгу, що дозволяє трансформувати пасивне слухання на активну мовленнєву творчість. Доведено, що такий підхід забезпечує розвиток фонематичного слуху, збагачення словника та формування комунікативної компетенції дошкільника.