До питання взаємодії трудо-правового режиму та соціальної політики держави.

Abstract

В статті зазначається, що трудо-правовий режим і соціальна політика держави, як феномени правової дійсності, вважаються самостійними та цілісними категоріями права, займають своє місце в системі понять трудового права, в системі правових явищ і мають своє призначення. Наголошується, що для більш глибокого аналізу та пізнання сутності категорій «трудо-правовий режим» та «соціальна політика» їх потрібно розглядати в динамічному поєднанні та взаємозв’язку. Оскільки трудо-правовий режим має соціальний (забезпечувальний, захисний) характер, то його зміст (складова) повинна забезпечувати соціально-значущу мету та завдання, зумовлюватися інтересами працівника і роботодавця як основних учасників трудових відносин, які є носіями трудо-правового режиму, спрямованого в цілому на вдосконалення і ефективну дію трудового права як галузі. Вказану мету повинна поділяти і соціальна політика держави. Соціальна політика держави повинна відображати, а трудо-правовий режим повинен забезпечувати інтереси і потреби обох сторін трудового договору. Підкреслюється, що сьогодні соціальну політику держави потрібно розглядати в практичному аспекті як реальну діяльність державних інститутів з вирішення різних соціальних проблем і забезпечення реалізації соціальної політики, в якій трудо-правовий режим являє собою чітко налагоджену атмосферу соціального співробітництва, ефективного його результату, який запрограмований соціальною політикою держави. Визначається, що «трудо-правовий режим» – це змістовна категорія права, а «соціальна політика» – функціональна. Поєднання змістовного і функціонального елементів у трудо-правовому режимі і правовій соціальній політиці має прямий діалектичний зв’язок, спрямований на більш глибоке розуміння призначення цих категорій в процесі правового регулювання суспільних відносин в сфері найманої праці