ЛЮДИНОЦЕНТРИЗМ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕВОЛЮЦІЮ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА ІЗРАЇЛЮ

Abstract

Впродовж останніх кількох років вплив людиноцентризму на розвиток адміністративного права є предметом досліджень не лише представників теорії та філософії права але й дослідників у галузях публічного права. Проте розпочата російсько-українська війна здійснила безпрецедентний вплив на суспільство, державу та право. Публічно-правові відносини за участі індивіда та держави які формують предмет сучасного адміністративного права, очевидно, також зміню-ватимуться що вимагатиме прийняття нових нормативних актів та вдосконален-ня вже чинних. Якщо для України повномасштабна війна за незалежність та своє існування ведеться з початку військової агресії російської федерації з 2014 року то для Держави Ізраїль така боротьба триває з моменту здобуття незалежності. Хоча такі початкові умови для обидвох країн є не однаковими все ж таки просте-жуються спільні риси характерні як для публічного права загалом так й адміністративного права зокрема. При цьому зважаючи на різне географічне розташування, складні передумови формування національних правових систем можемо спостерігати поступове оформлення та розвиток окремих інститутів адміністративного права під впливом людиноцентризму. Маючи понад 70-річний досвід розвитку держави та правової системи під час дії режиму надзвичайного та військового станів Ізраїль продемонстрував виняткову стійкість та пристосовуваність яка проявилась не лише у створенні однієї із найрозвинутіших держав Близького Сходу та світу але й створенні адміністративного права яке в умовах воєн та військових конфліктів забезпечує не лише стабільність у функціонуванні системи органів публічного права, адміністративної юстиції. Водночас, реалізація та захист прав людини є одним із ключових завдань держави що знаходить свій прояв у врахуванні основ загального права яке діяло на території підмандатної Палестини, судовому активізмі Верховного Суду Ізраїлю, наявності нормативних актів які розвивають та деталізують положення конституційних законів (Основні Закони – авт.), розвитку способів позасудового та судового захисту прав людини, використанні сучасних наукових розробок суддями країн які діють в системі загального права (наприклад, США, Канада, Великобританія, Австралія тощо).