МІЖОСОБИСТІСНА ДОВІРА ЯК ПЕРЕДУМОВА ПАРТНЕРСЬКИХ СТОСУНКІВ МІЖ ЛЮДЬМИ

Abstract

Стаття присвячена дослідженню міжособистісної довіри: теоретичних аспектів її тлумачення у психології та емпіричному аналізу особливостей її проявів.Зазначаємо, що роль міжособистісної довіри у сучасному інформаційному світі в ситуації віртуалізації стосунків між людьми постійно зростає, визначаючи характер функціонування і розвитку нашого суспільства.Констатується, що існують різні розуміння феномену міжособистісної довіри у психології з відданням науковця-ми переваги різним її компонентам, проте більшість їх об’єднує орієнтація на раціонально-когнітивну її складо-ву, з одного боку, та на моральному її вимірі, –з іншого: на тверезу оцінку ризику в довірі та її практичних нас-лідків і моральній цінності довіри та її внеску в існування цивілізації.Виявлено, що серед основних критеріїв міжособистісної довіри науковці особливо наголошують на надійності та чесності об’єкта довіри та ризику і психічній вразливості її суб’єкта; що довіра завжди (імпліцитно чи явно) містить особистісний елемент.Зазначено, що проведене емпіричне дослідження дозволило підтвердити припущення про існування зв’язку між особистісними рисами опитаних і особливостями їх довіри/недовіри до інших людей та виявити особистісні характеристики людини, що впливають на довіру/недовіру до неї інших людей. Зроблено висновки, що: міжособистісна довіра –це ставлення до іншої людини як до вартої нашого очікування, що вона віддасть перевагу співпраці та стосункам з нами, всупереч можливості зашкодити нам; це віра у надій-ність і відповідальність, готовність людини здійснити свої обіцянки, дані партнеру зі спілкування; досліджувані роблять висновок про можливість довіряти різним категоріям людей (незнайомих, знайомих, близьких), якщо їм властиві такі риси: ввічливість, веселість, співчуття, сміливість і відкритість; недовіру зумовлює присутність таких особистісних рис: агресивність, імпульсивність, потайливість і балакучість; факторами, що визначають довіру, є надійність іншої людини та спільність інтересів довіряючих; недовіру зумовлюють орієнтація на розра-хунок, брак прихильності до людини чи знань про неї.