Сучасне право соціального забезпечення: концептуальні підходи до поняття та сутності

Abstract

У статті досліджено концептуальні підходи до розу-міння сутності права соціального забезпечення на су-часному етапі, охарактеризовано його призначення та місце у системі права України. Обґрунтовано, що право соціального забезпечення є динамічною галуззю права, яка зазнає чимало трансформацій протягом останньо-го періоду, що зумовлено зміною суспільних відносин, що входять до предмета даної галузі, модернізацією способів їх правового регулювання, необхідністю вре-гулювання правового статусу їхніх суб’єктів. Пов’я-зано це з об’єктивними чинниками, які визначають потребу докорінного реформування системи соціаль-ного забезпечення України. Охарактеризовано основні концептуальні підходи до визначення поняття права соціального забезпечення, здійснено їх узагальнення. Запропоновано визначення поняття права соціального забезпечення як галузі права, спрямованої на врегулю-вання суспільних відносин щодо реалізації людиною соціальних прав, гарантування їй гідного рівня жит-тя шляхом надання матеріальних благ та соціальних послуг із метою попередження або пом’якшення не-гативних наслідків за настання певних соціально зна-чимих обставин. Розкрито комплексний характер цієї галузі права, а саме поєднання публічних та приват-них засад урегулювання соціально-забезпечувальних відносин. Відзначено, що право соціального забезпе-чення є комплексною галуззю права, яка за допомо-гою правових норм та сукупності відповідних методів урегульовує матеріальні, процедурні та процесуальні суспільні відносини, які складаються у процесі реалі-зації людиною соціальних прав. Комплексність галу-зі дає змогу відзначити якісне зростання питомої ваги договірного регулювання правовідносин у сфері соці-ального забезпечення і, як наслідок, приватних начал у праві соціального захисту. Виділено сутнісні ознаки сучасного права соціального забезпечення: комплек-сний характер, заснований на органічному поєднанні публічно-приватних засад урегулювання соціально-за-безпечувальних відносин; розширення договірної сфе-ри регулювання відносин; гарантування людині гідно-го рівня життя та максимальна реалізація і захист усіх соціальних прав як визначальна мета галузі права; спрямованість на нормативно-правове врегулювання подолання бідності; розширення суб’єктного скла-ду соціально-забезпечувальних відносин насамперед за рахунок суб’єктів недержавного сектору надання со-ціального забезпечення та соціальних послуг.