Конституційний судовий діалог

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячене аналізу конституційного судового діалогу як теоретичної конструкції, правового феномену і практичного інструмента сучасного конституціоналізму. Сучасний конституціоналізм характеризується переходом від ієрархічної моделі правового регулювання до горизонтальної, діалогічної. Конституційні суди все частіше виступають не лише як національні «охоронці конституції», а й як учасники транснаціонального та міжсудового діалогу, що формує спільні конституційні стандарти в умовах глобалізації та європейської інтеграції. Конституційний судовий діалог стає одним із ключових механізмів забезпечення динамічного розвитку конституційного права, гармонізації національних і наднаціональних правових систем, а також запобігання конституційним конфліктам. Водночас відсутність чіткої теоретичної концептуалізації цього явища, його ознак, форм та моделей призводить до фрагментарності правового регулювання суддівського розсуду, непослідовності судової практики та зниження передбачуваності конституційного правосуддя. Судовий діалог є правокомунікаційним інструментом, який сприяє оптимізації транснаціонального захисту прав людини. Способи, якими судам доводиться взаємодіяти один з одним, вирішувати ті складні питання, які стосуються не одного висвячення, викликають очевидний інтерес. У Європі правовий простір складається з різних рівнів, кожен з яких має свій конституційний суд. Конституційні суди держав-членів, Суд Європейського Союзу та Європейський суд з прав людини повинні забезпечувати ефективність певних свобод, матеріальний зміст яких є дуже однорідним. Але якщо в цьому і без того дещо переповненому будинку кожен має право голосу, то нікому не вдається нав'язатися іншим. У цьому контексті лише шляхом діалогу можна згладити можливі розбіжності. Але це явище зустрічається не тільки на європейському континенті. Особливої гостроти проблема набуває в контексті України, яка, з одного боку, прагне до повноцінної інтеграції в європейський конституційний простір, а з іншого, зберігає певні особливості національної конституційної традиції. Ефективне використання потенціалу судового діалогу може стати важливим чинником зміцнення конституційної демократії, підвищення довіри до Конституційного Суду України та посилення його легітимності.