Вплив матеріального права на предмет доказування у цивільній справі

Abstract

Предмет доказування є ключовим елементом судового процесу, оскільки від його правильного визначення залежить обґрунтованість судового рішення. Законодавча дефініція (ч. 2 ст. 77 ЦПК України) визначає його як обставини, що підлягають встановленню для вирішення справи. Норми матеріального права визначають юридичні факти, що входять до предмета доказування, спрямовуючи судове дослідження на встановлення суті матеріальних правовідносин. Залежно від характеру гіпотез норми права (абсолютно чи відносно-визначені), суд використовує різні підходи до встановлення фактів. Науковці поділяються на прихильників вузького (обмеження юридичними фактами матеріально-правового характеру) та широкого (включення до предмета доказування також фактів процесуального характеру, доказових, виховних тощо) підходів до розуміння предмету доказування. Автор підтримує широку концепцію, обґрунтовуючи це значенням різних фактів для правильного вирішення справи. Одні й ті самі факти можуть мати як матеріальне, так і процесуальне значення. Наприклад, заміна сторін у зобов’язанні може впливати як на зміст матеріальних правовідносин, так і на хід процесуальних процедур. Відносно-визначені гіпотези вимагають використання доказових фактів для конкретизації юридичних фактів. Це робить процес доказування більш складним, але забезпечує повноту та обґрунтованість судових рішень. На прикладах з судової практики продемонстровано, як належне визначення та встановлення юридичних фактів забезпечує справедливе вирішення цивільних справ. Матеріальне право формує основу для визначення предмета доказування, водночас процесуальні норми регламентують порядок його встановлення. Це підкреслює тісний зв’язок між двома галузями права.