МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ ІЗ НАПІВПРЕДИКАТИВНИМИ АД’ЄКТИВНИМИ КОМПОНЕНТАМИ

Abstract

У статті окреслено особливості методології дослідження простих поліпропозитивних речень із напівпредикативними ад’єктивними компонентами (НАК). Описано методи структурного і функційного аналізів простих речень з ад’єктивними компонентами як одиниць монопредикативних (формально-синтаксична ознака), поліситуативних, поліпропозитивних, поліпредикатних, моно- / полісуб’єктних (семантико-синтаксичні ознаки), поліінформативних, утворених унаслідок дії закону мовної економії (функційна ознака). Виокремлено метод лінгвістичного опису із прийомами внутрішнього та зовнішнього моделювання, методики лінгвістичного спостереження, класифікації і систематизації; обґрунтовано застосування структурного методу, представленого методиками трансформаційного й дистрибутивного аналізів, а також аналізом безпосередніх складників; методу субституції (функційної заміни) тощо. Висвітлено особливості структури, семантики і функцій простих речень із напівпредикативними ад’єктивними компонентами за допомогою методик формально-синтаксичного, семантичного, контекстуально-ситуативного, інтерпретативного аналізів. Зауважено, що дослідження речень з напівпредикативними ад’єктивними компонентами передбачає кілька етапів, серед яких: 1) аналіз, синтез й узагальнення наукових теорій асиметрії мовного знака, відокремлення та напівпредикативності як синтаксичних категорій; 2) дослідження типів реалізацій семантико-синтаксичних відношень між реченнєвооформленою та згорнутою пропозиціями через категорії відносної темпоральності, відносної модальності та часткової персональності напівпредикативного ад’єктивного компонента; 3) випрацювання типології моделей, що демонструють синтагматичні можливості ад’єктива в потенційно предикативних утвореннях