Гарантії застосування принципів докласичного періоду міжнародного права

Abstract

В даній статті досліджується комплекс гарантій, що застосовувалися в античній практиці зовнішніх відносин перших різнорівневих соціальних утворень та середньовічного міжнародного права. Такі гарантії мали у багато в чому релігійне забарвлення і морально-етичний характер, мали місце і суто насильницькі методи. Юридичну форму забезпечення такі гарантії отримують у середні віки із практикою застосування договорів про взаємне визнання недоторканості дипломатів, послів та торговельних представників, жеребкуванням, створенням посередницьких інститутів, прийняттям внутрішньодержавних актів (указів, ордонансів) про визнання та гарантування основних принципів міжнародного права того періоду. Доводиться, що ряд гарантій так і залишилися у практиці регулювання міжнародно-правових відносин цього періоду (колективна відповідальність, обмін коштовними подарунками, династичні шлюби), проте основний принцип – невідворотність відповідальності за порушення міжнародних зобов’язань – знайшов своє визнання у наступних періодах розвитку і став основним принципом інституту відповідальності сучасного міжнародного права