Роль політичних партій у постконфліктний період: виклики та загрози

Abstract

У статті досліджено роль політичних партій у постконфліктних суспільствах, що є актуальним в контексті повномасштабної війни в Україні. Акцент зроблено на подвійній природі політичних партій як потенційних чинників стабілізації політичної системи та як джерел можливих ризиків її дестабілізації. Автор аналізує яким чином політичні партії можуть як сприяти консолідації суспільства у постконфліктний період, так і виступати інструментами гібридного впливу. Визначено основні виклики, що постають перед партійною системою: низький рівень довіри з боку суспільства, фрагментація політичного середовища, потенційна участь колишніх військових у партійному процесі, ефект колективної травми та використання воєнної риторики. Окрема увага приділяється особливостям функціонування політичних партій в умовах воєнного стану та очікуваній трансформації у постконфліктний період. Автором проаналізовано соціологічні дані, які свідчать про тенденції недовіри до партій та суспільні настрої щодо виборчого процесу, що дозволяє оцінити перспективи подальшого розвитку політичних партій. Висвітлено міжнародний досвід постконфліктної розбудови, на прикладі країн Африки та Близького Сходу, з метою виявлення релевантних паралелей і потенційних загроз для України. Окремо розглянуто концепції консоціаційної демократії як один з можливих інструментів збереження політичної стабільності в умовах глибокої соціальної фрагментації. У статті також зроблено акцент на необхідності оновлення політичних форматів, впровадження прозорих механізмів контролю за діяльністю партій та створення інституційних запобіжників проти антидержавного впливу. Загалом дослідження демонструє важливість переосмислення ролі політичних партій у процесі державного відновлення та формування політичної системи, здатної до ефективного реагування на виклики постконфліктного періоду. _______________________________________________________________________________________ The article considers political parties’ role in societies emerging from armed conflict, with Ukraine as a central case. As the war reshapes political expectations and public trust, parties face the dual burden of addressing national recovery while navigating their institutional limitations. While political parties can offer frameworks for democratic participation and national dialogue, they are just as capable of deepening divisions, amplifying polarization, or becoming vehicles for external influence. According to recent sociological data, the study reflects on declining trust in political institutions and the growing appeal of informal actors, particularly military and volunteer groups. These dynamics suggest a shift in political legitimacy and raise questions about how future parties might evolve, who will lead them, and whether they can gain broad societal support. International experiences, especially from post-conflict states in Africa and the Middle East, are used as reference points – not as direct models but as cautionary lessons. The paper also revisits the idea of consociational democracy, exploring whether it can offer a framework for managing deep social fragmentation without freezing political competition. Ultimately, the study calls for a more thoughtful approach to party development in Ukraine’s postwar period – one that recognizes the risks ahead but still sees political parties as essential to rebuilding public life and restoring democratic governance. Particular attention in the article is devoted to the main risks that may arise in the activities of political parties during the post-conflict period. Based on the analysis conducted by NIMD, the author identifies the key threats and risks affecting political party operations. Considering these risks, the author assesses their potential impact on Ukraine’s party and political systems.