Матеріально-правові засади розподілу обов’язку доказування у цивільному процесі

Abstract

Судове доказування в цивільному процесі – це процесуально-розумова діяльність суду, яка направлена на встановлення обставин цивільної справи. Дане встановлення відбувається на підставі судових доказів, коло яких визначає ч.2 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України. Таке встановлення необхідне для правильного вирішення цивільної справи по суті або для вирішення інших питань, які виникають у ході розгляду цивільної справи. Судове доказування складається з великої кількості процесуальних дій, які упорядковані в певні етапи. Так, перший етап судового доказування направлений на визначення фактів предмету доказування, а останній – на оцінку судових доказів. У кожному етапі беруть участь суб’єкти судового доказування, якими є суд, учасники справи та представники. Їх роль може бути визначальною в тому чи іншому етапі. Незважаючи на процесуальну природу правила розподілу обов’язків доказування, воно перебуває під інтенсивним впливом матеріального права, як, в принципі, і все судове доказування. Але характер такого впливу досі породжує тривалі дискусії, що позначаються на розумінні цього правила. Мета статті полягає у визначенні впливу матеріально-правових джерел на правило розподілу обов’язків доказування в цивільному судочинстві. Згідно правила розподілу обов’язків доказування цивільного судочинства визначається місце та роль суб’єктів доказування під час встановлення обставин цивільної справи. Найбільш визначально дане правило проявляється на етапі збирання судових доказів, закріплюючи активну поведінку сторін щодо подання доказів та пасивну поведінку суду, який повинен утриматися від збирання доказів у цивільну справу за своєю ініціативою, крім випадків, встановлених ЦПК України. Подібний розподіл обов’язків доказування між сторонами та судом зумовлений приватноправовим характером спору, що потрібно вирішити, учасники якого повинні попіклуватися заздалегідь про належну фіксацію своїх прав та обов’язків у матеріальних відносинах з метою їх ефективного захисту в майбутньому. Кожна із сторін буде стверджувати те, що відповідає її матеріально-правовим інтересам. А тому, саме на неї має бути покладений ризик недоведення таких обставин справи. У цьому проявляється головне призначення правила розподілу обов’язків доказування з точки зору його матеріально правового змісту. Крім того, впливаючи на виникнення, зміну та припинення матеріальних відносин, які є предметом судового розгляду, сторони краще за всіх будуть знати обставини, що їх опосередковували. Завдяки цьому подібний зміст правила розподілу обов’язків доказування не тільки допоможе оперативно винести обґрунтоване рішення по суті спору, але й не дасть особам зловживати правом на судовий захист.