ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РЕГУЛЮВАННЯ РОБОТИ НА ПЛАТФОРМАХ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД.

Abstract

У статті розкриваються питання регулювання роботи на платформах з позицій міжнародного досвіду. Платформи зазвичай виключають працівників зі сфери трудового права та здійснюють обмежений моніторинг умов праці цих працівників. Це негативно впливає на робочі стандарти працівників платформних робіт, а тому створює потребу в міжнародній нормативній базі, яка б відповідала вимогам сьогодення та адаптувала існуючі стандарти МОП для вирішення проблем на національному рівні. Директива ЄС 2024 року щодо покращення умов праці для працівників платформ має на меті встановити презумпцію зайнятості в усіх державах-її членів, але конкретні деталі та імплементація цього положення залишилися на розсуд окремих держав, її членів. Зауважується, що такий децентралізований підхід викликає занепокоєння щодо потенційної відсутності стандартизованих правил в Європейському Союзі та призводить до різних стандартів і практик управління субпідрядами в економіці платформи. Робота на платформах має відповідати принципам рівного ставлення щодо винагороди, соціального страхування, мінімального віку прийняття на роботу, захисту материнства та батьківства. Підкреслюється, що працівників платформи часто відносять до незалежних підрядників або фрілансерів і позбавляють їх доступу до законних трудових прав. Щоб уникнути зловживань такого характеру, повинні існувати норми, що забороняють договірні положення, які необґрунтовано звільняють платформу від відповідальності за умови роботи та перешкоджають працівникам відшкодовувати компенсації, які виникають у трудових відносинах. Платформи повинні нести відповідальність за те, щоб жоден працівник не піддавався дискримінації чи переслідуванням за будь-якою ознакою. Ізольований характер роботи на платформі ускладнює для працівників створення профспілок або асоціацій працівників. Законодавство багатьох країн не дозволяє працівникам об’єднуватися в профспілки або брати участь у колективних переговорах. Як і в зарубіжних країнах, в Україні немає єдиного підходу щодо юридичної природи платформної зайнятості: деякі вчені розглядають такі відносини, як виключно цивільно-правові, інші визнають наявність ознак трудових правовідносин.