Вмотивованість судових рішень господарських судів

Abstract

Стаття присвячена дослідженню вмотивованості судових рішень гсоподарських судів. Результатом вирішення господарського спору є прийняття судового рішення, яке є обов’язковим для виконання на всій території України. Господарський процесуальний кодекс України визначає певні вимоги для судових рішень (законність, обґрунтованість). Проте, відсутність у кодексі напряму такої вимоги до судового рішення, як вмотивованість, в жодному разі не означає фактичну відсутність такої вимоги. Аналіз Господарського процесуального кодексу України показує, що побічно на вимогу вмотивованості судових рішень вказує чимало положень даного кодексу, які розміщені у різних статтях. За результатами проведеного дослідження автори доходять висновку, що вмотивованість судового рішення господарського суду є важливою гарантією законності такого рішення та забезпечення права особи на справедливий суд, забезпечуючи усвідомлення учасниками справи змісту такого судового акту та можливість апеляційного та касаційного оскарження судового рішення у випадку, якщо сторони не погоджуються з висновками, яких дійшов суд. Пропонується визначати такі критерії класифікації вмотивованості судових рішень, як: за видом судового рішення; за суб’єктом прийняття судового рішення. Зокрема, у постанові суду апеляційній інстанції, крім того, що вказується у рішенні суду першої інстанції, зазначається про встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини, доводи, щодо оцінки яких суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. У постанові ж касаційної інстанції, серед іншого, вказується про мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції.