Причини популярності волейболу та мотивація студентів до занять у секції волейболу (на базі Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича).

Abstract

Рухова активність сучасного суспільства невблаганно гасне, а вслід за нею – і здоров’я. Тому варто розробляти таку мотивацію, яка залучить до рухової активності тих, хто на сьогодні не хоче її знати. Для того мотивація має стосуватись глибинних потреб молодої психіки, а не зовнішніх чинників, як це відбувається мірою професіоналізації спорту [3, 14], але починається ще в підлітковому віці – не просто через вікові особливості, а і внаслідок цінностей сьогочасного суспільства, а саме пріоритету зовнішнього над внутрішнім. Для виявлення специфічних рис волейболу, які роблять його популярним, ми виокремили наявні в науковій літературі причини популярності волейболу та мотиви відвідування студентами секцій з волейболу в ЗВО України, однак виявили лише одну специфічну рису волейболу як командної гри, яку вважають однією з причин популярності волейболу, – максимальну динамічність. Сама по собі ця риса нічого не пояснює, тому ми спробували опитати тих, хто відвідує секцію волейболу в Чернівецькому національному університеті щодо мотивів їх відвідування. Головним мотивом відвідування секції для опитаних є: - потреба у фізичному самовдосконаленні (47%) (з них потреба покращити своє здоров’я 22%, підготовка до професійної діяльності 15%, рекреаційний мотив 10%), - позитивні емоції, які отримуєш саме від волейболу 19% (емоційний мотив), - гарний настрій внаслідок змагальної атмосфери 15% (змагальний мотив, який всі опитувані визнали часткою емоційного мотиву), - склалась хороша команда 12% (мотив соціальної приналежності), - трапився хороший тренер 7% (мотив соціальної приналежності). Нічого нового чи особливого ми в цьому опитуванні не виявили, крім того факту, що змагальний мотив є частиною емоційного. Відповіді на питання: «Чому саме волейболом ви займаєтесь, а не футболом?» зводились або до мотиву соціальної приналежності, або до позитивних емоцій, які волейбол дає в значно більшій мірі, ніж футбол. Розібратись у своїх емоціях самостійно студентам не вдалось, що і не дивно, бо розбиратись в емоціях не навчають ні батьки, ні школа. Таким чином, ми змушені згодитись з Рогаль І.В. et al.: «Під час вибору видів спорту або фізичних вправ у більшості відсутня чітка й обґрунтована мотивація. Вибір відбувається випадково (за компанію з друзями, зважаючи на більш зручний розклад або симпатичного викладача)» [3, 12].