ПРАВОВА ПРИРОДА СУБСИДІАРНОГО ОБОВ’ЯЗКУ ПОРУЧИТЕЛЯ ЗА ДОГОВОРОМ ПОРУКИ

Abstract

Наукова праця присвячена критичному переосмисленню правової природи субсидіарного обов’язку поручителя відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України. Обґрунтовано, що законодавче термінування цього обов’язку як «відповідальності» є доктринально неточним. Дослідження аксіологічного виміру субсидіарних зв’язків у їх співвідношенні з акцесорністю та множинністю осіб у зобов’язанні дозволило розкрити автономність субсидіарного зобов’язання як самостійного правовідношення, що володіє власним предметом та специфічним функціональним призначенням. Особливу увагу приділено акцесорності субсидіарного обов’язку поручителя, диспозитивності у визначенні обсягу вимог та механізму суброгації після виконання обов’язку поручителем. Виявлено невідповідність субсидіарного обов’язку поручителя класичним ознакам цивільно-правової відповідальності, зокрема через відсутність власного суб’єктивного правопорушення поручителя, відсутності «нових» додаткових майнових обтяжень та вольовий характер виникнення обов’язку. Установлено, що категорія, яку законодавець іменує «субсидіарною відповідальністю», за своєю суттю є субсидіарним порядком звернення вимоги до додаткового боржника в межах регулятивного забезпечувального зобов’язання, що випливає з прийняття поручителем на себе обов’язку боржника.