Нетикет у професійній діяльності вчителя початкової школи як дидактичний інструмент

Abstract

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та уточненню дидактичних особливостей реалізації нетикету в професійній діяльності вчителя початкової школи. Актуальність дослідження зумовлена цифровізацією освіти в умовах Нової української школи, поширенням дистанційного та змішаного навчання, а також необхідністю формування етичного цифрового освітнього середовища. Питання нетикету як інструмента організації взаємодії в системі «вчитель – учень – батьки» залишаються недостатньо висвітленими в сучасній науково-педагогічній літературі. Методи. У дослідженні використано теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація науково-педагогічних джерел), порівняльно-зіставний метод для розмежування суміжних понять («цифрова культура», «цифровий етикет», «кіберетика»), а також елементи педагогічного моделювання для обґрунтування методичних підходів. Результати. Уточнено сутність нетикету як системи цифрових соціальних норм, що регулюють професійну діяльність учителя, та визначено його місце в структурі цифрової культури педагога. Обґрунтовано роль цифрової самопрезентації як дидактичного чинника в умовах «колапсу контекстів» і управління цифровим слідом. Систематизовано невербальні аспекти нетикету під час онлайн-уроків і розкрито його значення як інструмента педагогічної модерації та організації взаємодії. Обґрунтовано підходи до формування норм нетикету в молодших школярів на основі дослідницького підходу та трифреймової моделі (академічний, шкільний, позашкільний фрейми). Визначено принципи етичної взаємодії вчителя з батьками в цифровому середовищі. Висновки. Доведено, що нетикет є ефективним інструментом організації освітнього процесу та педагогічної комунікації, який сприяє формуванню цифрової культури й розвитку цифрового громадянства молодших школярів. Результати дослідження можуть бути використані в практиці роботи вчителя початкової школи та організації онлайн-взаємодії.