Взаємозв’язок стилів сімейного виховання з мотивацією до навчання молодших школярів

Abstract

Молодший шкільний вік є найвідповідальнішим етапом шкільного дитинства. У момент вступу до школи у житті дитини відбуваються великі зміни, серед яких важливу роль відіграє зміна соціального середовища розвитку та взаємини з оточуючими дорослими та однолітками. У житті молодшого школяра утворюється новий значимий дорослий – вчитель. Істотно змінюються дитячо-батьківські стосунки – тепер дитина стала школярем, у неї мають бути нові обов'язки, з'являються нові вимоги до неї. Успішний особистісний та інтелектуальний розвиток молодшого школяра залежить не лише від зусиль вчителя, а й від адекватних дитячо-батьківських відносин у сім'ї молодшого школяра. Від сприятливих стосунків батьків та молодшого школяра залежить його благополучний емоційний стан, а отже успішна адаптація до нових умов життя. Багатьох психологів різних шкіл і напрямів давно привертала увагу надзвичайна значущість відносин між батьками та дітьми. У даний час проблема дитячо-батьківських відносин як фактора психофізичного благополуччя дітей в умовах сім'ї набуває особливої актуальності, оскільки є однією з найважливіших складових державної політики збереження здоров'я нації.