ЧИ ВАРТО ДОВІРЯТИ НАШІЙ ПАМ’ЯТІ

Abstract

Людина звикла до думки, що її пам’ять хоча й не фотографічна і не бездоганна, проте здатна фіксувати та зберігати у спогадах особливо важливі та значимі для неї й емоційно забарвлені життєві події, мало змінюючи їх форму та зміст, що й підтверджується у результаті їх пригадування. І надто мало хто з психологів зробив відкриття, що з пам’яттю людини усе не так просто й однозначно. Принаймні, першими це могли помітити саме поліцейські (а не психологи), які при опитуванні свідків тієї самої ситуації / пригоди раптом виявляли, що кожен зі свідків «бачив» щось своє і цілком переконаний в тому, що саме це відбувалося, і він точно передає інформацію про подію, проте насправді це мало схоже не лише на те, що «бачили» інші, але й на те, що сталося / відбулося в дійсності.