Генрі Сент-Джон Болінґброк про «сенс історії»

Abstract

Сьогодні ім’я Генрі Сент-Джона Болінґброка мало кому відоме за межами вузької когорти фахівців-істориків, а якщо й відоме, то зазвичай як персонажа всесвітньо відомої п’єси «Стакан води» французького драматурга Ежена Скріба (1791 – 1861 рр.) та її екранізацій. Виведений у цьому творі образ державного діяча, хоча й нібито базується на умовно-історичному тлі, однак при цьому є досить далеким від оригіналу, адже, зодного боку, він виступає там як хитромудрий, але безпринципний політик-інтриган, з іншого ж, цинічно визнає випадковість свого потрапляння у владу. Між тим, справжній Болінґброк був значно ширшим і талановитішим за відведені йому Скрібом межі. За влучним твердженням відомої української історикині Н. Яковенко, історія «за доби Просвітництва переживає свою першу «філософізацію, себто вперше намагається пояснити «сенс історії» за допомогою раціональних і логічно впорядкованих операцій…». Не буде помилкою вважати, що одним із перших інтелектуалів, який розпочав переосмислення вивчення історії саме у просвітницькому дусі, був Болінґброк. Свої думки про «сенс історії» він виклав у «Листах про вивчення і користь історії».