Ефект Даннінга-Крюгера: чому невігласи завищують свою самооцінку

Abstract

Анотація. Стаття присвячена вивченню й аналізу психологічного ефекту, відкритого та вивченого D. Dunning & J. Kruger, його розумінню в психології. Констатується, що всупереч поглядам окремих науковців, які сумніваються в існуванні цього ефекту, його реальність доводять багато інших науковців, а досвід багатьох людей свідчить про те, що він надто часто зустрічається у житті; його можливі негативні та руйнівні наслідки обґрунтовують актуальність і своєчасність його дослідження. Зазначається, що ефект Даннінга-Крюгера трактується науковцями переважно як когнітивне упередження, суть якого полягає у тому, що низькокваліфіковані та некомпетентні у певній сфері діяльності «спеціалісти» виявляють схильність значно переоцінювати свої професійні знання, здібності та можливості та виявляють цілковиту нездатність зрозуміти, наскільки вони помиляються. Тоді як знаючих, повністю компетентних у своїй сфері знань справжніх професіоналів і майстрів у своїй справі ефект натомість спонукає недооцінювати власні знання, здібності, успішність, досягнення, вважаючи, що всі здатні ефективно працювати у своїй сфері знань / діяльності. Наголошується, що простіше попередити розвиток цього ефекту (зокрема, з дитинства адекватно оцінювати дитину, її дій та вчинки, не приховуючи від неї результат об’єктивної оцінки), ніж подолати його професійним навчанням чи розвитком у людини метапізнання, оскільки важливою причиною ефекту Даннінга-Крюгера може бути як ситуація, коли здібності людини не оцінювалися ніколи раніше, так і та обставина, що більшість людей схильні звинувачувати у своїх невдачах інших людей. Висловлено припущення, що внутрішньою суттю ефекту Даннінга-Крюгера є неадекватність самооцінки людини та неможливість її скоригувати логічними, підтверджуючими необхідність цього, аргументами. Зроблено висновок, що ефект Даннінга-Крюгера проявляється як переконаність людини у наявності у неї знань, здібностей, здатності прийняти оптимальне рішення чи успішно справитися з професійним завданням, виявивши компетентність у певній галузі знань, поєднана з її когнітивним упередженням, що виявляється у нездатності прийняти критичну оцінку досягнутого нею результату як відверто поганого. Це розбіжність між позитивними очікуваннями людини та реальним негативним результатом її дій.