РЕФЛЕКСІЯ – КЛЮЧОВИЙ КОМПОНЕНТ ПРОЦЕСУ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

Abstract

Стаття присвячена аналізу значення рефлексії у процесі психологічного консультування. Зазначається, що рефлексія – це складний метакогнітивний процес, що передбачає функціонування раціональних процесів нижчого порядку, заснованих на самоаналізі, об’єктом якого можуть виступати психологічні особливості особистості, її думки, ідеї, переконання, дії та вчинки, емоційні переживання тощо. Констатується необхідність і важливість використання рефлексії у процесі психологічного консультування, зокрема, таких її видів, як комунікативної (що створює умови як для оптимального міжособистісного спілкування, заснованого на взаєморозумінні, так і результативності консультативного процесу), особистісної (як самопізнання учасників психологічної консультації) та інтелектуальної (яка дозволяє перевірити, чи відповідають рефлексивні висновки зовнішній ситуації) рефлексії, а також ситуативної (що відображає у рефлексивному аналізі процес психологічного консультування в цілому), минулого та майбутнього. Наголошується, що психолог у процесі консультування застосовує рефлексивне слухання, що демонструє клієнту, що його уважно слухають, чують, розуміють, забезпечуючи зворотний зв’язок. Зроблено висновок, що у процесі психологічного консультування рефлексія може проявитися: 1) як процес самоаналізу психологом власних думок та переживань безпосередньо у процесі психологічного консультування; 2) як спонукання до самопізнання та саморегуляції клієнта й наступне осмислення психологом-консультантом, до яких ймовірних висновків у результаті цього він міг прийти; 3) як усвідомлення психологом-консультантом того, як складається спілкування з клієнтом, чи потрібно її коригувати, чи був клієнт щирий, чи лише прагнув створити певне враження.