Забезпечення єдності судової практики крізь призму концепції «живого права» Євгена Ерліха

Abstract

У статті здійснюється аналіз юридичної літератури щодо розуміння та значення концепції «живого права» Є. Ерліха. Досліджуються різні праці ученого з приводу його власного розуміння «живого права». Концепція «живого права», як і доктрина природного права, чинить безпосередній вплив на побудову правової свідомості людини, формування громадянського суспільства і правової держави. Основне положення концепції «живого права» вказує на те, що право повинно йти в ногу з часом і змінюватись відповідно до нових викликів суспільства. Зазначено, в чому проявляється вплив позитивного та природного права на суспільні відносини, які завжди розвиваються. Розкривається поняття та значення судової практики. Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової гілки влади. Розкрито вплив концепції «живого права» Є. Ерліха на забезпечення єдності судової практики. Здійснюється аналіз юридичної літератури з приводу дослідження правової природи судових рішень вищих судів, а саме Верховного Суду. Доведено, що Верховний Суд має особливий правовий статус, яке визначається тим, що він не тільки здійснює правосуддя, але й покликаний виконувати функцію забезпечення однакового застосування законодавства всіма судами. Основне призначення вищого судового органу держави полягає не тільки у здійсненні правосуддя, а й у забезпеченні однакового тлумачення і застосування закону всіма судами. Необхідно, щоб закони застосовувалися однаково в аналогічних справах та за схожих фактичних обставин, що у свою чергу буде гарантувати стабільність правовідносин і впевненість у правомірності майбутньої поведінки. Виходячи з проведеного дослідження, наголошується на перевагах забезпечення єдності судової практики.