ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ І САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

Стаття присвячена теоретичному аналізу поняття емоційного інтелекту та його ролі у житті людини та суспільства загалом та емпіричному дослідженню можливого зв’язку емоційного інтелекту та самореалізації особистості у студентському віці. Проаналізовано історію розвитку поняття емоційного інтелекту в психології та його основні моделі і їх структура. Констатується, що незважаючи на те, що в науковому обігу наявна досить значна кількість визначень терміну «емоційний інтелект», що пояснюють його розуміння відповідними науковцями, усі вони надто мало відрізняються від початкового тлумачення емоційного інтелекту J. Mayer та P. Salovey та водночас засвідчують певну евристичність цього феномену та недостатню його концептуалізацію в психології. Зазначено, що науковці схильні називати досить багато життєвих сфер, де потрібний і має особливе значення емоційний інтелект, виконуючи значну роль у житті людини і суспільства (особлива увага приділяється при цьому розвитку емоційного інтелекту лідера), серед яких нашу увагу привернув імовірний зв’язок рівня розвитку емоційного інтелекту особистості та ступеня її самореалізації. Зроблено висновок, що розуміння та тлумачення поняття «емоційний інтелект» дуже мало модифікується, верифікується чи поглиблюється сучасними науковцями-психологами, а концептуалізація цього феномену до цього часу залишається незавершеною. Проте це зовсім не заважає різним науковцям досліджувати найрізноманітніші життєві сфери, де роль емоційного інтелекту вважається непересічною. За результатами емпіричного дослідження можна було дійти таких висновків: 1) показники емоційного інтелекту позитивно корелюють з різними складовими показника самореалізації особистості (проте, не з усіма); 2) рівень розвитку емоційного інтелекту респондентів здатний впливати на окремі складові самоактуалізації досліджуваних.