Когнітивна онтологія перекладацького методу Максима Рильського (на матеріалі перекладів п'єс “Король Лір” та “Дванадцята ніч”)

Abstract

Статтю присвячено аналізу перекладацького методу Максима Рильського з позицій когнітивного перекладознавства. Дослідження ставить собі за мету змоделювати процес мисленнєвої діяльності перекладача у процесі інтерпретації на українську п’єс ,,Король Лір” та ,,Дванадцята ніч”. Актуальність дослідження зумовлюється потребою окреслити основні особливості перекладацького методу класика українського художнього перекладу задля подальшого розвитку теоретичних та практичних засад українського перекладознавства. Поставлена дослідженням мета досягається за допомогою методів трансформаційного аналізу, когнітивного моделювання та кількісного підрахунку. Таким чином дослідження складається із двох рівнів аналізу — перекладацького та когнітивного. У ході перекладацького аналізу розглядаються застосовані перекладачем трансформації на різних мовних рівнях — формальному лексичному, лексико-семантичному, лексико-граматичному, граматичному та стилістичному. Когнітивний аналіз базується на методі фреймового моделювання, метою якого є визначити когнітивний асонанс та дисонанс між першотворами та текстами перекладу. Результати дослідження свідчать, що перекладацький метод Максима Рильського передбачає максимальне наближення твору до реципієнта. Трансформаційний потенціал мовних засобів перекладача ефективно відтворює авторські інтенції на різних когнітивних рівнях, але не завжди передбачає вдале відтворення специфічних реалій та комедійних фрагментів, що базуються на співзвучності слів у мові оригіналу.