Проблема самоактуалізації осіб, здатних бути командними гравцями

Abstract

Стаття присвячена теоретичному аналізу розуміння поняття команди та її особливостей в психології та емпіричному дослідженню зв’язку здатності особистості бути ефективним командним гравцем та її самореалізацією. Зазначається, що команда – це невелика за обсягом група людей, керована компетентним лідером, об’єднана взаємною довірою та повагою, взаємодія якої заснована на щирому, відкритому спілкуванні, співробітництві та взаємодопомозі, спільних цінностях, на здатності мирно вирішувати конфлікти, на поєднанні різних здібностей, командних ролей та спільних зусиль задля досягнення успіху в спільній діяльності. Констатується, що переваги команди у виконанні складних, важливих, термінових професійних завдань очевидна, крім того, будучи членом команди, людина почувається захищеною та невразливою, проте і відповідальною за результат її діяльності, проте за командною діяльністю та командними ролями членів команди поза увагою опиняється потреба кожної людини в індивідуальній самореалізації. Зазначається, що незважаючи на думку багатьох науковців щодо здатності тімбілдінгу перетворити робочу групу зі своїми особливостями на успішну та синергічно діючу команду, для реального створення такої команди необхідно початково підібрати працівників до такої команди. Наголошується, що група перетворюється на команду, проходячи відносно довгий / тривалий шлях, на якому науковці виділяють окремі етапи: формування команди, періоди конфронтації / шторму, нормування, виконання та завершення. Тоді як команда формується саме для виконання певного завдання. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що здатність людини ефективно / результативно працювати в команді може бути опосередковано (через інтернальний локус контролю особистості) пов’язана з її зусиллями та досягненнями на шляху до самоактуалізації, проте прямого зв’язку між цими показниками не виявлено.